Історія – слово , яке нічого не означає!” Шкода, але так вважає більшість населення України. „Історія—це маса дат, подій, фактів, які нікому не потрібні і нічого більше”. “Навіщо вчити цю історію, нехай краще діти вчаться рахувати, можливо міністрами стануть ”—такі слова частенько мав нагоду чути.

Ні ІСТОРІЯ (від грец. historia — оповідь про минулі події, про те, що пізнано) — наука, яка вивчає розвиток окремих держав і народів, а також людства вцілому в усій його конкретності й різноманітності, яке пізнається з метою розуміння його минулого, сучасного стану і перспектив у майбутньому. Є однією із суспільних наук, яка відображає важливу сторону людського колективу, його потребу в самоусвідомленні; однією з форм самоусвідомлення людства .

Історія—це душа народу, без якої він не може існувати як певний етнос. Історія—це пам’ять про минулі покоління, котрим ми повинні бути вдячними за все, що вони зробили для нас. Наприклад, згадувати про своїх батьків більше одного разу на місяць ... Читати далі »

Історія людства знає чимало прикладів розплати за довірливість. Жителі Трої довірилися завойовникам і отримали зруйнування міста-держави. Литовці довірилися полякам і центр політичного впливу змістився з Вільно до Варшави. Хмельницький довірився російському царю і три з половиною століття Україною топтався московський чобіт. Довготривала кровопролитна боротьба за незалежність дала результат лише на початку 90-х років ХХ століття. Дехто з „патріотів” стверджує, що то випадковий збіг обставин, мовляв, Союз розпався і Україна, як і всі, стала незалежною. Говорячи такі слова, перекреслюють багатовікову історію нашого державотворення, знецінюють пам’ять про героїв, які самовіддано боролися і часто гинули за цей „випадковий збіг обставин”.
Ми добре знаємо історію чужих народів, ми поважаємо чужі традиції, ми любимо чужу культуру. Невже це правда? Частково – так. Радіо, телебачення, преса пропагують західний ( розумій американський) стиль життя або північно-сусідську (московську) ширпо ... Читати далі »

29 листопада 2004 року в місті Сєвєродонецьку (Луганська область) на з’їзді депутатів усіх рівнів південних і східних областей України тодішнім головою Харківської облдержадміністрації Євгеном Кушнарьовим була виголошена погроза відділити частину території України, її південно-східні області, з можливим приєднанням їх до складу Російської Федерації. Його фраза „відстань до Києва 400 кілометрів, а до Росії 40” поставила багато запитань в той день перед політиками, та пересічними громадянами України – до чого це може призвести? Всім стало зрозуміло, що політична боротьба за президентську посаду з внутрішньодержавної площини перейшла в зовнішньополітичну. І хоча Генеральна Прокуратура України ще надасть правову оцінку подіям в Сєвєродонецьку, а згодом і в Харкові, спробуємо розглянути історичний аспект „донбаського” сепаратизму.
7 листопада 1917 року після Жовтневого перевороту в Росії Українська Центральна Рада ухвалила ІІІ Універсал. Ним проголошувалося утворення Української Наро ... Читати далі »

Шановні атори. Коли Вам є що повідати, ми з радістю підемо на зустріч . Планує , що цей сайт стане публічним майданчиком з обговорення суспільних, політичних, економічних, культурних подій в нашій державі Україна.