Вт, 23.04.2019, 21:02
SITE LOGO
Главная | Регистрация | Вход Приветствую Вас Гість | RSS
Меню сайта
Главная » 2007 » Червень » 2 » Ще одна спроба.
Ще одна спроба.
17:32
29 листопада 2004 року в місті Сєвєродонецьку (Луганська область) на з’їзді депутатів усіх рівнів південних і східних областей України тодішнім головою Харківської облдержадміністрації Євгеном Кушнарьовим була виголошена погроза відділити частину території України, її південно-східні області, з можливим приєднанням їх до складу Російської Федерації. Його фраза „відстань до Києва 400 кілометрів, а до Росії 40” поставила багато запитань в той день перед політиками, та пересічними громадянами України – до чого це може призвести? Всім стало зрозуміло, що політична боротьба за президентську посаду з внутрішньодержавної площини перейшла в зовнішньополітичну. І хоча Генеральна Прокуратура України ще надасть правову оцінку подіям в Сєвєродонецьку, а згодом і в Харкові, спробуємо розглянути історичний аспект „донбаського” сепаратизму.
7 листопада 1917 року після Жовтневого перевороту в Росії Українська Центральна Рада ухвалила ІІІ Універсал. Ним проголошувалося утворення Української Народної Республіки (УНР) до складу якої входили Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму) і частини Курщини, Холмщини, Вороніжчини, де більшість населення є українська. При цьому УНР визнавала федеративний зв’язок з Росією. 3 грудня за підписом В.Леніна та Л.Троцького надійшов Маніфест Ради Народних Комісарів до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної Ради. Фактично цим Маніфестом більшовицька Росія визнала Українську Народну Республіку. 4 грудня 1917 року в Києві відбувся Всеукраїнський з’їзд рад, який засудив ультиматум РНК, вбачаючи в ньому загрозу для УНР та ухвалив резолюцію про підтримку Центральної Ради. Учасники з’їзду зазначили, що така поведінка РНК може призвести до розірвання федеративних зв’язків з Росією. Не поділяли позиції більш як 2 тисяч делегатів 127 чоловік (більшовики, ліві есери, українські соціал-демократи та кілька безпартійних). Вони залишили Всеукраїнський з’їзд та переїхали до Харкова, де 11-12 грудня 1917 року провели альтернативний з’їзд Рад. На ньому 200 делегатів (які ніби то представляли всю Україну) проголосили встановлення радянської влади в УНР та обрали Центральний виконавчий комітет Рад України. Рішення з’їзду були визнані правочинними Радянською Росією. З 5 грудня 1917 року УНР згідно з умовами ультиматуму перебувала в стані війни з більшовицькою Росією. 25 грудня член комітету у військових і морських справах Раднаркому В.Антонович-Овсієнко віддав 30 тисячному війську наказ про наступ на УНР. Реакцією Центральної Ради стало ухвалення IV Універсалу 9 січня 1918 року, в якому говорилося: „Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу”. Положення, викладені в Універсалі: „Народна Українська держава повинна бути вичищена від насланих з Петрограду найманих насильників, які топчуть права Української держави” змушували УНР вести боротьбу проти більшовицької армії. Заключивши 27 січня 1918 року Берестейській мирний договір з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною, делегація УНР попросила допомогу. 28 січня Німеччина та її союзники звернулися з ультимативними вимогами до радянської сторони, а 18 лютого розпочали наступ в Київському напрямку.
Розуміючи наслідки відновлення Української Народної Республіки – зрив постачання продуктів харчування і палива центру Росії, В.Ленін дає вказівку про створення Донецько-Криворізької Радянської Республіки. З цією метою на 4-у обласному з’їзді Рад робітничих депутатів Донецького і Криворізького басейнів, що відбувся 27-30 січня 1918 у Харкові, було проголошено утворення Донецько-Криворізької Радянської Республіки як федеративної частини РРФСР, на території якої обов’язковими вважались декрети РНК РРФСР. З’їзд Рад обрав обласний комітет у складі 5 більшовиків, 3 есерів, 1 меншовика і 2 безпартійних. 14 лютого 1918 р. обласний комітет сформував Раду Народних Комісарів Донецько-Криворізької Радянської Республіки у складі: Ф.Артем(Сергєєв) – голова РНК, С.Васильченко, В.І.Межлаук, М.Жаков, В.Філов, М.Рухимович, Б.Магідов, А.Каменський. Всі наркоми були більшовиками.
Основою утворення Донецько-Криворізької Радянської Республіки став не національно-державний, а економічний принцип державного будівництва. До складу Донецько-Криворізької Радянської Республіки входили Сумщина, Харківщина, Донеччина, Катеринославщина з Олександрівськом (Запоріжжя), Херсонщину з Кривим Рогом і Єлисаветградом (Кіровоград) та частину Області війська Донського. Столицею став Харків.
Під тиском умов Берестейського договору та наступу військ УНР і Німеччини на 2-у Всеукраїнському з’їзді Рад у Катеринославі (17-19 березня 1918), виконуючи директиви В.Леніна про необхідність створення „єдиного фронту боротьби трудящих України проти ворогів внутрішніх і зовнішніх” Ф.Артем заявив, що Донецько-Криворізька Радянська Республіка становить складову частину України. З’їзд прийняв резолюцію „Про державний устрій”, яка виключала можливість виділення з України будь-якої області. Але підвалини „федералізму”(читай сепаратизму) закладені з створення Донецько-Криворізької Радянської Республіки, змушували розглядати Радянську Україну як федеративну республіку, „що об’єднує всі радянські об’єднання – вільні міста і республіки як автономні частини”.
Варто замислитись за чиїм сценарієм відбувалися події 29 листопада 2004 року. „Федералізм” в тому варіанті, який нам запропонували, скоріше можна кваліфікувати як сепаратизм. Є це спроба розколу єдиної держави з визначеною споконвіку етнічною територією? А коли так, то ніякими аргументами дії політиків типу Кушнарьова не можуть бути виправдані.
Просмотров: 926 | Добавил: Микола | Рейтинг: 5.0/3 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Форма входа
Календарь новостей
«  Червень 2007  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Поиск
Друзья сайта
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2019
Конструктор сайтов - uCoz