Заплановану прес-конференція: «Музей совєтської окупації України»: поклик сумління і часу ЗІРВАНО. З незрозумілих причин вона розпочалася не о 12.30 як було занонсовано, а о 12.45. Встигли сказати кілька слів голова Київського осередку "Меморіалу" ім. В.Стуса - Круцик, професор Євген Сверстюк, член «Меморіалу», політв’язень - Василь Овсієнко (який підняв питання національного складу окупаційних урядів в Україні на початку ХХ століття та сучасного українського уряду) та доктор історичних наук, професор - Володимир Сергійчук. І все!!!!! Далі пішла реклама. Більше не стало ні часу, ні, напевне, можливості у "КАНАЛУ ЧЕСНИХ НОВИН", щоб подати інформацію з перших вуст. Чому? Мабуть, ТОМУ ЩО...
6 червня 2007 року близько 30-ти представників «Русской общины» та Союзу совєтських офіцерів пікетували приміщення Музею совєтської окупації. Серед учасників акції не більше 2-3 чоловік мали вік до 60 років.
В рамках акції пікетувальники виявили бажання «переглянути матеріали музею». Під наглядом 3 міліціонерів пікетувальників провели в зали музею, де на їх прохання автор експозиції «Забуттю не підлягає: хроніка комуністичної інквізиції 1917-1991» Роман Круцик спробував провести екскурсію. Проте ні слухати екскурсію, ні «переглядати матеріали» активісти не стали. Огляд музею звівся до галасу, зміст якого зводився до тези: «це фашистський музей на американські гроші». Згідно зі словами одного з активістів віком менше 50-ти років, розстріли і ув’язнення, за невеликим виключенням, були справедливими. Решта свіжих думок коливалась від того, що українська мова є наслідком полонізації русскіх, до необхідності відновлення совєтської імперії тут і негайно.
