Історія людства знає чимало прикладів розплати за довірливість. Жителі Трої довірилися завойовникам і отримали зруйнування міста-держави. Литовці довірилися полякам і центр політичного впливу змістився з Вільно до Варшави. Хмельницький довірився російському царю і три з половиною століття Україною топтався московський чобіт. Довготривала кровопролитна боротьба за незалежність дала результат лише на початку 90-х років ХХ століття. Дехто з „патріотів” стверджує, що то випадковий збіг обставин, мовляв, Союз розпався і Україна, як і всі, стала незалежною. Говорячи такі слова, перекреслюють багатовікову історію нашого державотворення, знецінюють пам’ять про героїв, які самовіддано боролися і часто гинули за цей „випадковий збіг обставин”. Ми добре знаємо історію чужих народів, ми поважаємо чужі традиції, ми любимо чужу культуру. Невже це правда? Частково – так. Радіо, телебачення, преса пропагують західний ( розумій американський) стиль життя або північно-сусідську (московську) ширпотреб-культуру. І знову „патріоти” скажуть: – Так нашого рідного немає, то й споживаємо чуже. Невже панове ви такі всеядні? Поставлю питання дещо по інакшому: – Чи будете ви їсти помиї, коли не буде хліба? Чи ж може спробуєте виростити його і лише тоді сідати за стіл? Цікаво ще ось що – а чи намагалися ми знайти своє? Або може не там шукали? Навряд чи буде сусід пропагувати українське. Хоча, напевне, буде. Для того, щоб розслабилися, розм’якли і... прогавили здобуте. Обіцянки про вступ до всіляких організацій і в той же час введення візового режиму для громадян України, декларування стратегічного партнерства і будівництво в „екологічних” цілях дамби ( з можливим порушенням кордонів України) ставлять запитання – чи поважаємо ми самих себе? Спробуємо розібратися. 2004 року Польща вступила до Євросоюзу. Україна автоматично стала буфером, де затримуються нелегальні мігранти з країн Азії та Африки. Основний шлях проникнення до України нелегалів пролягає через Російську Федерацію. В договорі „Про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією” від 31 травня 1997 року йдеться про „...співробітництво з прикордонних питань, митної справи, експортного та імміграційного контролю” (стаття 8). Це виглядає на практиці приблизно так, ми домовилися, а ви ( тобто ми – українці) розбирайтесь з нелегалами-мігрантами. Розбираємося. Події листопада 2005 року на Закарпатті, де виявлено черевний тиф, поставили нас перед фактом – на Україні існує велика мережа по переправленню нелегальних мігрантів в країни Євросоюзу. Мабуть, не лише черевний тиф є тією загрозою для населення України, яка приноситься іноземними „гостями”. Порушення міграційного законодавства, ввезення на територію України товарів, які не пройшли санітарного контролю, та й зрештою, порушення етнічного складу в певній області. Яскравим прикладом є наше рідне Тернопілля. Не дивуйтесь, бо саме Тернопільщина стала притулком для маси нелегальних мігрантів. Зборівський район, де в селі Заруддя довгі роки працювало спільне українсько-в’єтнамське підприємство „Весна 3”, став багатонаціональним. З’явилися на світ діти з нетиповим для українців розрізом очей. І воно ніби й нічого страшного, та немає в тих дітей батьків, бо Тернопільщина для східних „друзів” перевалочна база на Польщу. Хоча правоохоронні органи неодноразово депортували з України нелегалів-в’єтнамців їхня кількість не меншає, а підприємство успішно перемістилося до Тернополя. Часом можна побачити, як щоранку в район комбайнового заводу їдуть вантажівки наповнені людьми, а ввечері залишають територію заводу таким же складом. Це возять на роботу жителів зборівських сіл, бо за 200-300 гривен жоден тернополянин не буде працювати 12-14 годин 7 днів на тиждень. І виходить, що українець у себе вдома в Україні, наймитує на чужинця? Показник нелегалів в Україні в 25 разів перевищує європейський. Побудуємо фільтраційні табори, нам Євросоюз заплатить гроші на їх утримання. Ми станемо великим табором, де будуть мирно жити азіати, африканці... Нас поважатиме Європа, Росія і Америка. Та чи такої поваги нам треба? Ні!
Просмотров: 955 |
Добавил: Микола
| Рейтинг: 4.0/2 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ]
