Організація "Справа честі"

Чемні діти і не дуже Миколая люблять дуже)))

Микола — Mon, 11 Jan 2010 20:19:46 GMT

Всі ми любимо подарунки, чи не так? А особливо якщо сам процес їх дарування і отримання оповитий давньою легендою про святого Миколая. Багато віків тому назад він був простим смертним чоловіком, який допомагав всім і завжди. Саме тому день дев’ятнадцятого грудня відзначають як День святого Миколая, захисника дітей, мандрівників і знедолених. За тиждень до цієї дати починається звична передсвяткова метушня, біганина за подарунками, битва за мандаринки і апельсинки.

Та є серед нас ті, хто чекає цього дня з особливою надією. Це діти, які позбавлені батьківської уваги і любові – діти-сироти. Вони дорослі не по роках, бачать і розуміють набагато більше, ніж ми. І для них особливо важливо, щоб про них не забули.

Для того, щоб подарувати свято хоча б малій кількості дітей-сиріт, учасники Історичного клубу Тернопільського національного економічного університету відвідали вихованців Коропецької школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки. Разом зі студентами до Коропця навідались також і кілька представників влади, громадських організацій, а також викладачі ТНЕУ. Всі вони приїхали, звичайно ж, не з пустими руками. Діти в цей день отримали безліч подарунків – одяг, іграшки, солодощі та багато іншого. Студенти ж підготували святкову виставу «В гостях у святого Миколая». Багатьом із тих, хто в той день брав участь у постановці, вже не раз доводилось виступати перед різними аудиторіями. Але всі зійшлись на думці, що саме ці юні глядачі – найбільш вдячні і привітні. Вже з перших хвилин дійства у них з’явився вогник у очах, а уста розцвіли посмішками. Кожен рух і кожне слово зі сцени супроводжувались непідробними емоціями. Особливо дітям сподобались веселі і гострі на язик чортики. Їхня поява на сцені означала шквал сміху і радісних вигуківJ

Для дітей цей день, сподіваємось, став ще однією приємною згадкою, а для всіх учасників він став хорошим життєвим уроком. Нам є чому повчитись у них. Нам треба брати з них приклад, з їхньої мужності, стійкості, віри, безстрашності, їхнього оптимізму. І наполегливості. Ми були приємно вражені, побачивши в коридорах школи величезну кількість грамот, подяк і кубків. Вихованці школи не раз перемагали на різних спортивних і творчих конкурсах та змаганнях. І це не може не тішити.

Маю велику надію на те, що наші з ними зустрічі не обмежаться тільки днем святого Миколая. Адже в році є ще 364 дні, коли вони чекають на нас :)

Оксана Ткачук

20 річниця виводу радянських військ з Афганістану (продовження)

Микола — Sun, 15 Feb 2009 19:30:22 GMT

В рамках відзначення 20-ї річниці виводу радянських військ з Афганістану організація "Справа честі" візьме участь в змаганнях з кульової стрільби 18 лютого 2009 року.

20 річниця виводу радянських військ з Афганістану.

Микола — Sun, 15 Feb 2009 19:28:15 GMT

15 лютого 1989 року військові частини, що перебували в Демократичній республіці Афганістан залишили її територію. Цього дня закінчилася 10-и річна військова операція радянських військ. Віддаючи шану загиблим воїнам-афганцям, низько вклоняємося перед їхнім мужнім вчинком.

Драгобрат-2009

Микола — Sun, 15 Feb 2009 19:24:10 GMT

24 січня 2009 року в рамках святкування 90 річниці Акту Злуки організація "Справа честі", студентський історичний клуб ТНЕУ та ТОО ВУМО провели спортивний захід - лижний спуск з г.Драгобрат (Закарпатська область).

Святкували Миколая.

Микола — Sun, 15 Feb 2009 19:19:10 GMT

Вже вдруге наша організація "Справа честі" з студентським історичним клубом ТНЕУ та ТОО ВУМО на день св.Миколая відвідала Коропецьку школу-інтернат. Перед вихованцями закладу виступили студенти ТНЕУ з концертною програмою до Миколая.

Українська церква Московського патріархату визнала Голодомор геноцидом

Микола — Sun, 30 Nov 2008 17:34:23 GMT

До УНІАН надійшло звернення предстоятеля Української православної церкви МП блаженнішого Володимира з нагоди скорботної дати – Голодомору. Чи не вперше Священний синод УПЦ МП публічно назвав цей злочин геноцидом. Враховуючи унікальність такої події, подаємо текст звернення повністю.

Звернення Священного синоду Української православної церкви з нагоди скорботної дати – 75-ї річниці Голодомору 1932–1933 рр. в Україні

У XX сторіччі український народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії – Голодомор. Україна, яка завжди годувала хлібом весь світ, зазнала масового голоду. Голодомор призвів до значних жертв, приніс багато горя. У нього були об’єктивні й суб’єктивні витоки й наслідки. Штучний голод 1932–1933 рр. було сплановано більшовиками з метою прискорення примусової колективізації, ліквідації “куркульства” як класу, знищення “ворожих елементів”.

Але існує фактор, який об’єднує цей соціальний катаклізм і решту репресивних акцій тоталітарного радянського режиму. Це кардинальна революція світогляду – відречення від Боголюдини Христа й християнської моралі та обрання нової віри – у людину-бога, в антихриста. Адепти цієї віри зажадали побудувати рай на землі, домогтися світлого майбуття для людства. Але майбуття без Бога. Їхнє світло насправді було темрявою. Їхній світогляд базувався на засадах вічної пітьми, бо тільки Бог є джерелом світла. Їхня ідеологія замість блага принесла зло, бо тільки Бог є Творцем усякого блага. Де без Бога будують рай, там з’являється пекло. Замість обіцяного райського життя опутаний радянською ідеологією народ прийняв пекельні муки.

Історія нашої Батьківщини зазнала багато важких часів. Стихійні біди, війни, соціально-політичні заворушення та інші негаразди спричинялися до різних кризових явищ, серед яких були “знищення, голод і меч” (Іс. 51: 19).

Але в 1930-ті роки Україна вперше пережила штучний голод, масове вбивство мільйонів своїх громадян, цинічне, цілеспрямоване, безжальне. Лише в богоненависницькому й людиноненависницькому середовищі міг відбутися подібний злочин. На щедрому українському чорноземі вмирали у страшних муках мільйони людей. Цей ГЕНОЦИД був намаганням знищити саму душу народу, привести її до повного духовного рабства. Він став знаряддям диявольської помсти за неспроможність викорінити зі свідомості нашого мудрого, сповненого високих чеснот народу синівську пам’ять про Бога, любов до Бога, вірність і віру в Бога. Цю віру можна було знищити лише через фізичну ліквідацію її носія. Тому богоборча влада, створивши духовний голод прирекла націю і на голод фізичний.

У людей відібрали хліб, як перед цим намагалися відібрати насущний хліб духовний. Родюча нива давала достатньо хліба сумлінним трударям. Але весь зрошений потом селянства хліб було вилучено. Забирали все, чим можна було підтримувати життя, – до останньої зернини. Тих, хто збирав колоски на полях, розстрілювали. Агонія голоду була воістину пекельною. Мерців не встигали ховати. Багатьох закопували у спільні “могильники” ще живими. Особливо страждали діти. Молох більшовизму поглинав ці невинні жертви з диявольською бездушністю.

Україна втратила тоді мільйони своїх дітей. Усі вони зазнали тяжких мук і жахливої смерті. А ті, хто вижив, назавжди запам’ятали, що таке “рай на землі”, коли він без Бога.

Сімдесят п’ять років минуло відтоді. Час лікує душевні рани, але рану в серці України загоїти неможливо. Вона завжди буде невгамовним болем нагадувати про час, коли над Україною, над іншими народами колишньої радянської спільноти панував диявол.

Українська Православна Церква у глибокій скорботі молитовно згадує жертв голодоморів та інших репресій радянського тоталітаризму. Постраждалих – десятки мільйонів: розстріляних, закатованих у в’язницях, страчених через різні душевні й фізичні тортури, загиблих від мук голоду. Такої кількості жертв не було навіть під час війні. Воістину, режим вів кровопролитну війну з власним народом.

Церква сурово засуджує чинники, які призвели до цієї трагедії. Виправдання їм немає. Сама історія винесла вирок. Ніякі репресії не змогли врятувати державно-політичну систему, яка за базис обрала гріх та богоборство, знехтувала ґрунтовними моральними принципами людства – вірою, надією і любов’ю. “Горе тим, що замислюють беззаконня”(Мих. 2: 1). Справа таких “діла протизаконні” (Пс. 100: 3). “Кінець їхній — погибель” (Флп. 3: 19).

Церква застерігає від глибокої хибної та антигуманної ідеології, що зробила подібну трагедію і закликає до покаяння тих, хто ще не прозрів і не зрікся богоборства в усіх його формах.

Церква закликає до відмови від екстремізму, нетерпимості, помсти, братоненависництва, розділення на своїх і чужих. У Бога чужих немає. Настав нарешті час духовного єднання народу України, повернення до споконвічних духовних цінностей. Історія виразно показала, до чого призводить зречення християнських засад. Лише свята віра, тверда надія та всеперемагаюча любов допоможуть побудувати гідне майбутнє і застережуть від помилок минулого.

Церква розкриває істину вічного життя тих, хто прийняв мученицьку кончину під час голодомору. Як любляча Мати, свята Українська Православна Церква молиться за їхнє упокоєння в оселях праведних і оголошує їм вічну пам’ять.

Душі їх во благих водворяться. І пам’ять їх – з роду в рід.

Від імені Священного Синоду

Володимир, Митрополит Київський і всієї України

постiйна адреса статтi:
http://www.unian.net/ukr/news/news-284237.html

Храм оо. Бернардинів в Бережанах.

Микола — Tue, 11 Nov 2008 21:59:48 GMT

7 листопада 2008 року члени студентського історичного клубу Тернопільського національного економічного університету відвідали монастир оо. Бернардинів в Бережанах, яких знаходиться на території Бережанської виховної колонії для неповнолітніх. Студентське товариство зустрів господар закладу начальник колонії, підполковник внутрішньої служби Петро Миколайович Довбенко . Ознайомивши з історією закладу й надавши можливість ознайомитися з побутом вихованців колонії передав слово директору професійно-технічного училища Ігору Євгеновичу Бурштинському , який на період нашого перебування став гідом-екскурсоводом по монастирю. Сам монастир був заснований монахами ордену Бернардинців 1683 року і планувався як освітньо-виховний заклад. За збігом обставин і сьогодні вихованці колонії почерпують духовну мудрість в стінах храму. Як зазначив старший інспектор відділу соціально-виховної і психологічної роботи Євген Васильович Рубінець , майор внутрішньої служби, десять заповідей Божий є тими настановами, які є актуальними для вихованців колонії – шануй батька й матір, не вбий, не вкради.

Цікава подорож стала можливою завдяки проведенню підготовчої роботи студентами юридичного факультету ТНЕУ Олесі Лосик та Андрія Яворського. Висловлюємо слова вдячності начальнику Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області, генерал-майорові Павлу Степановичу Лосику за надану можливість відвідати історичну пам’ятку Бережанщини.

Святкуємо 90 річницю проголошення ЗУНР.

Микола — Sat, 01 Nov 2008 20:55:31 GMT

1 листопада 1918 року у Львові було проголошено створення Західно-Української Народної Республіки. "Листопадовий зрив" - подія, що дала віру українцям Західної України на створення власної національної Держави. Слава, слава, слава!!!

На конгресі в Мукачеві вимагають визнати нову республіку

Микола — Fri, 31 Oct 2008 17:44:38 GMT

Понад 100 чоловік вийшли на мітинг біля будівлі Мукачівської міськради з вимогами визнати республіку Підкарпатська Русь, проголошену учасниками Європейського конгресу підкарпатських русинів у суботу. Сьогодні, 25 жовтня, русини підписали акт проголошення відтворення русинської державності і проголосили створення республіки в статусі від 22 листопада 1938 року, а також обрали державний виконавчий уряд. Про це повідомив голова Сейму-парламенту, Підкарпатської Русі священик Дмитро Сидор.

Конгрес русинів відбувся в Російському драматичному театрі Мукачева - адміністративного центру Закарпатській області України.
Як стало відомо, всього в конгресі взяли участь 109 делегатів.

"Ми не сепаратисти, ми добиваємося надання нам статусу республіки в складі України - це наш обов'язок перед нащадками й предками", - підкреслив Дмитро Сидор.

Він закликав владу країни сісти за стіл переговорів з підкарпатськими русинами.

"Якщо до 1 грудня Закарпатська облрада не оголосить регіон національною автономією русинів в складі України, то русини готові самостійно проголосити свою державність" - повідомив священик.

Також, сьогодні на центральній площі Мукачева близько 100 чоловік мітингували під червоними прапорами проросійської молодіжної організації Родина.

Більшість людей, за словами учасником мітингу, приїхали з Одеси, однак вони тримають в руках таблички з назвами майже всіх обласних центрів України.

На запитання журналістів, учасники мітингу заявляють, що приїхали захищати права русичів.

Нагадаємо, раніше, 23 червня, в місті Свалява Закарпатської області відбулося засідання організації русинів Сойм Підкарпатської Русі, де було прийнято рішення "затвердити атрибути державності Підкарпатської Русі-Закарпаття", проголосити відновлення Конституції Автономії Підкарпатської Русі.

Раніше, Закарпатська обласна рада в середу, 7 березня, 2007 року на сесії ухвалила рішення визнати русинів корінний національністю Закарпаття, повідомили в прес-службі облради.

Нагадаємо, Русини, або як їх ще називають карпаторосси, - корінне східнослов’янське населення Карпатського регіону, яке проживає на перетині кордонів України, Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії. За матерiалами: Українські новини, Вести.ru

http://ua.korrespondent.net/ukraine/626442

Хто знищив Державний Прапор на Говерлі цього року?

Микола — Sun, 19 Oct 2008 19:01:25 GMT

Розмови про діяльність на території України організації ЄСМ дали свої "плоди". Очевидно, що наслідування цим відморозкам стало модою. Цього року, майже в той самий час що і в 2007 році, на Говерлі було знищено національну символіку - Державний Прапор України. Прикро. Не те що знищили, а те що не відновили, адже за в'їзд на територію заповідника з кожного подорожуючого беруть по 10 гривен. Фото станом на 11.10.2008 р.