Вельмишановний Вікторе Андрійовичу !

Законом України „Про голод 1932-1933 років в Україні” Український інститут національної пам'яті визначений як „спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері відновлення та збереження національної пам’яті українського народу”.

Однак події, що сьогодні відбуваються навколо Національного історико-меморіального заповідника „Биковнянські могили”, змушують нас звернутись до Вас. За останні роки вже третій раз у Заповіднику ведуться несанкціоновані розкопки з повним ігноруванням українського законодавства, наслідком яких у  майбутньому можуть виникнути напружені відносини між Україною і Польщею, подібними до „Орлят” у м. Львові та на Волині.

Історія питання

22 травня 2001 р. очолюваний Вами Уряд прийняв постанову № 546 "Про  створення у 19-му та 20-му кварталах Дарницького лісництва біля селища Биківня Державного історико-меморіального заповідника “Биківнянські могили”. З дати виходу постанови у відповідності до ст. 14 Закону України „Про охорону культурної спадщини” заповідна територія поховань знаходиться під охороною цього закону до належного оформлення та реєстрації заповідника. Ст. 35 Закону регламентує порядок надання дозволів на проведення будь-яких робіт на заповідних територіях.

Всі наступні Уряди ігнорували виконання постанови № 546. Вашим Указом від 17.05 2006 р. № 400  Биківнянському заповіднику надано статус Національного, але виконання Указу нинішнім Урядом теж ігнорувалось. Тільки 20 травня 2007 р. після традиційного Дня вшанування пам’яті жертв Биківнянських поховань та різкої критики у виступі Голови Київського „Меморіалу” бездіяльності гуманітарного блоку КМУ, постановою КМУ № 820 від 13.06. 2007 р. Національний заповідник „Биківнянські могили” віднесено до сфери управління Українського інституту національної пам'яті. За короткий термін Інститутом розроблено та зареєстровано Положення про заповідник, створена дирекція, розроблений штатний розпис, визначені та подані до Міністерства фінансів України обсяги фінансування на розвиток Заповідника у 2007 і 2008 роках. Здійснюється розробка плану розвитку Заповідника, де передбачено подальше наукове та практичне дослідження поховань, розробка проекту будівництва меморіального комплексу з відведенням місця для хрестів та пам’ятних знаків для громадян різних національностей.

Протиправні дії на території Національного заповідника

(чорна археологія з політичним підтекстом)

Літом 2001р., після надання постановою КМУ № 546 Биківнянським похованням статусу заповідної території, у Заповіднику невідомі розбили табір для підготовки до проведення розкопок. До Биківні виїхала спеціальна комісія Управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації (орган місцевої влади уповноважений Законом України „Про охорону культурної спадщини” видавати дозволи та здійснювати контроль за проведенням будь-яких робіт у заповідних територіях). Комісією був складений акт про порушення чинного законодавства та припис про негайне припинення робіт.

Як виявилось, невідомими були секретар Державної міжвідомчої комісії  ”Про вшанування пам'яті жертв війни та політичних репресій” В. Казакевич, працівники СДП „Меморіали України” та група громадян Польщі на 2-х мікроавтобусах. При розгляді питання правопорушення Дніпровською районною державною адміністрацією та районним відділом УМВС виявилось, що В. Казакевич шляхом підробки документів намагався отримати погодження на проведення розкопок у Дніпровського лісопаркового господарства. Нарядом міліції Дніпровського району  м. Києва незаконні роботи було припинено. Листом № 24/40-01 від 29.12. 2001 р. прокурор м. Києва Ю.О.Гайсинський повідомив, що розкопок та ексгумації не проводилось, заповідній території не завдано шкоди і розкопки припинені. Однак на заповідній території біля братської могили з'явилось 5 символічних могил з хрестами і польською символікою.

20.08.2001 р. листом № R-VI/UR/2987/2001 секретар Ради охорони пам'яті боротьби та мучеництва Польщі А. Пшевозьнік звертається до  Голови Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій В. Гусакова (у 2001 р. Міжвідомча комісія була при Комітеті державного будівництва та архітектури, зараз при КМУ, Голова Д. Табачник). 

В листі А. Пшевозьнік перекручує текст рішення Політбюро ЦК ВКП(б) від 05 березня 1940 р. стверджуючи, що у Биківні розстріляно 3500 польських офіцерів. В тексті рішення Політбюро вказана точна кількість розстріляних польських офіцерів та місця їх розстрілу. Ні Києва, ні Биківні в рішенні Політбюро не вказано. В листі А. Пшевозьнік намагається кинути звинувачення Україні вказуючи, що „...Військова Прокуратура України веде слідство, що стосується українських слідів катинського злочину.”.

У 2006 р. після зміни складу Уряду, вже в Національному заповіднику „Биківнянські могили” знову здійснені несанкціоновані розкопки тим же складом порушників, що й у 2001 р. На Акт про порушення, припис про негайне зупинення несанкціонованих розкопок, складених Управлінням охорони культурної спадщини, правоохоронні органи не реагують. Без відповіді залишилось і звернення Київського „Меморіалу” до Генеральної прокуратури, МВС та Віце-прем'єр-міністра України Д. Табачника (акт та припис про зупинення розкопок від 11.08. 2006 р. додається). В той же час у серпневому номері газети „Україна молода” за 2006 р. А.Пшевозьнік повідомив, що розкопками 2006 р. у Биківні знайдено 103 поховання з поляками.

І вже цього року втретє здійснюються несанкціоновані розкопки у Національному заповіднику. 03.08.2007 р. працівники Управління охорони культурної спадщини в присутності керівництва Українського інституту національної пам’яті та директора Національного заповідника виявили у Заповіднику працівників СДП „Меморіали України” та групу громадян Польщі на 2-х мікроавтобусах. На території заповідника виявлена по краях опломбована палатка, у якій знаходилась велика кількість чорних зав’язаних мішків, заповнених невідомими речами з  написами польською мовою. За поясненнями директора підприємства „Меморіали України” Осипенка у мішках знаходяться речі, які ніби були прикопані минулого року. Перевіривши відсутність дозвільних документів, протоколів проведення робіт, відсутність на розкопках слідчого і експерта, зафіксувавши інші грубі порушення, був складений акт та вручений припис про негайне зупинення несанкціонованих розкопок. Після вручення припису громадяни Польщі покинули територію Заповідника, а директор підприємства заявив про припинення розкопок (акт та припис про зупинення розкопок додаються). Однак, як виявилось 4 і 5 серпня цього року, суботу і неділю розкопки продовжились. В понеділок, 6 серпня за заявою Українського інституту національної пам’яті разом з представниками Управління охорони культурної спадщини у Заповідник прибув заступник начальника УМВС Дніпровського району з слідчим. На період перевірки розкопки були зупинені, але 7 серпня 2007 року при повторній перевірці виявлено продовження розкопок. На сьогодні, незважаючи на письмове звернення Українського інституту національної пам’яті до  Дніпровського районного УМВС, на акти зафіксованих порушень, Припис про  негайне зупинення розкопок та письмові звернення інституту і Управління охорони культурної спадщини КМДА до прокуратури м. Києва, несанкціоновані розкопки тривають. Тим часом у Польських ЗМІ друкуються інтерв’ю А.Пшевозьніка про те, що польська сторона здійснює розкопки та ексгумацію у Биківні (переклад інтерв’ю А. Пшевозьніка  та інші публікації польських ЗМІ додаються).

Перед початком цьогорічних самовільних розкопок А. Пшевозьнік відвідав Український інститут національної пам’яті і в дуже наполегливій амбіційній формі вимагав у керівництва Інституту виділення ділянки землі для будівництва пам’ятника.

Логічно сьогодні виникає питання, чому так активно Польська сторона бере участь у незаконних діях на території України. Адже Биківня за кримінальною справою № 50-0092 визнана місцем злочину і виявлення нових поховань вимагає негайного поновлення кримінальної справи та проведення розкопок у повному обсязі у присутності слідчих та експертів, як цього вимагає Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України. Матеріали здобуті на незаконних розкопках не мають ні юридичної, ні історичної цінності.          

           Висвітлення незаконних розкопок тенденційно подаються у польських ЗМІ із спотворенням історичних фактів. В публікаціях з’яляється вираз „т.зв українського катинського листа (списку)”. Польська сторона намагається перетворити Биківню У Катинь-2. За вищевказаною кримінальною справою у Биківні поховані росіяни, українці, поляки, євреї, італійці та громадяни інших національностей. Оскільки з 1945 р. чотири державні комісії проводили часткові розкопки та ексгумацію (три комісії у своїх висновках намагались приховати злочин), археологія Биківні зруйнована, тому і виникла потреба створення Заповідника для ґрунтовного та остаточного дослідження поховань. Польська сторона провокаційно розцінює факт створення Заповідника та надання йому статусу Національного, звинувачуючи Україну у приховуванні сталінських злочинів, „...у присвоєнні собі Биківні, чого не допустить Польська сторона...” та у націоналізації поховань.

Державна міжвідомча комісія, як виконавець незаконних розкопок, сприяє розвитку у майбутньому  напруженості між Польщею та Україною. Незважаючи на те, що згідно з Державною програмою пошуку впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій, заповідні території не віднесено до компетенції Комісії, виконавці незаконних розкопок проводять їх, ігноруючи Положення наказу Мінбуду № 193 від 09.06. 2006 р., який регламентує проведення розкопок та ексгумації.

   Враховуючи викладене вище  та те, що Національний  заповідник віднесено до сфери управління Українського інституту національної пам’яті, результати незаконних досліджень не можуть вважатись об’єктивними та сприйнятими до подальшого використання. Визначення національності жертв по кістках є аморальним, а заяви секретаря комісії боротьби та мучеництва республіки Польща, як посадової особи є нічим іншим, як грубим втручанням у внутрішні справи України.

Звернення Українського інституту національної пам’яті до правоохоронних органів на сьогодні залишається без реагування і незаконні розкопки продовжуються.

З регіонів України до „Меморіалу” доходять відомості про встановлення у містах та містечках різних меморіальних дощок, написів польською мовою, а у м. Немирові, щоб отримати місце праці, змушують українців записуватись до польської громади. Думаємо, що такі відомості мають зацікавити Службу Безпеки України.

Просимо, Вікторе Андрійовичу, Вашого впливу на припинення незаконних дій у Національному історико-меморіальному заповіднику "Биківнянські могили" та взяти під державний контроль діяльність іноземних організацій на території України.

Прийнято на загальних зборах Товариства 14.08.2007 р.

З повагою

Заступник Голови                                                                 С.М. Кириленко

Довідка:

Биківнянський ліс – місце масових поховань (150 тис. осіб) жертв комуністичного режиму. Поховання датуються 1937-1941 роками, проте окремі захоронення знищених більшовиками людей відбувались ще з кінця 1920-х років. Густина захоронень така, що на кожен квадратний метр припадає 2-3 тіла. До половини із похованих в могильнику людей розстрілювали в сучасному Міжнародному центрі культури та мистецтв профспілок України, де регулярно проводять розважальні заходи (колишній Жовтневий палаці, катівня НКВД).

Кожного травня в Биківні відбуваються вшанування жертв політичних репресій. В щорічних заходах у Биківнянському лісі беруть участь як люди, чиї родичі поховані в цьому могильнику, так і люди, чиї родичі поховані далеко в Сибіру чи Мордовії, або місце поховання взагалі невідомо.

Про Биківню в Музеї совєтської окупації: http://memorial.kiev.ua/expo/bikivnia.html