"Синьожовті орли".

Сумними рядками,
в думах старців,
розлилась історія
минулих часів.

Ніхто вже не скаже
"небуло",-про Крути,
ніхто цю трагедію
не зможе забути.

Ми ж памятаєм-
синьожовті орли
за віру, за правду,
за долю лягли.

Героїчний борець,
загін унр,
за власний, за рідний
народ він помер.

Здавалося б що там-
студентське дитя
загинуло марно,
згубивши життя.

Я скажу вам щиро,
як Україна жива,
незабуде ніколи
цю втрату вона.

Цвинтар героїв.
Три сотні гробів.
Неварто свічок,
неварто вінків.

Прокинувшись зранку,
у вільнім житті,
згадайте просебе
ці втрати страшні.

Увічніть ви память
трьох сотен бійців,
трьох сотень відважних
народних синів.

Лежать тихо воїни,
пліч-опліч в землі.
Читаю про Крути
і важко мені.

Сумними рядками,
в думах старців,
розлилась історія
минулих часів.

"про мову"

Хіба ж не дивна наша мова?
Дивують слух її слова
її ми звемо "калинова"
та не говоримо "моя"

ми признаємося в коханні
так було завжди у житті
слова солодкі і примарні
хоча вони давно не ті...

чому не мовимо ми знову
своєю мовою? Ти ба-
розпочинаємо розмову:
чужі думки, чужі слова.

ми маєм тисячі відмовок
слова говорим не свої
ми не повернемося знову
назад ніколи у житті

Хіба ж не дивна наша мова?
Дивують слух її слова
ця незабутня колискова...
якщо не наша, то чия..?