БЕЗКОШТОВНИЙ СИР.

Ми звикли, що дармове – це добре, бо за нього не потрібно платити. Та чи так це? Надоїдлива реклама на телебаченні, в радіоефірі та пресі інколи дратує... Але де подінешся це ж бо дармове, безкоштовне. Та не в цьому суть. Реклама – це засіб впливу на свідомість, маніпулювання підсвідомістю і не завжди вона є безпечною. Вона пропагує не лише спосіб життя, а й формує спосіб мислення.

Безкоштовний сир лише в мишоловці. Прикладом цього твердження стала стаття редактора тижневика „У кожен дім” пані Надії Худої. Користуючись правом редактора вона у №27(450) від 9 липня 2005 року подала статтю, в якій зганьбила все дороге серцю українця. Починає вона з того, що „українці (за винятком хіба що селян) є ледацюгами...” Очевидно, перейнявши більшовицький класовий підхід, пані Худа, зневажає лікарів, педагогів, робітників промисловості, та власне і представників засобів масової інформації. Всіх під одну мірку, бо вони українці, а тому – ледацюги. Далі пані Худа виявляє ще більше знання національних особливостей українців „...злодійкуватість та хабаркуватість, що стали найхарактернішими рисами українця-сучасника”. На думку приходять передачі російського телебачення де всі чеченці „терористи”, а ще пригадую з нашої рідної історії де всі західняки „німецько-фашистські націоналісти”. Славетну віху в історії українського народу національно-визвольні змагання 1648-1654 років характеризує як „братовбивчу громадянську війну”, в якій „винищено не тільки католиків, серед яких були й українці, а вирізали й євреїв, вірменів”. Осуду піддається велика звитяга українців, спроба вирватися з іноземного ярма, героїзм цілого народу, що піднявся проти регулярної армії однієї з найсильніших країн Європи Речі Посполитої. Козаки, захисники України, її традицій, віри, культури „займалися грабунками в таврійських і ногайських степах”. Мабуть, на думку пані Худої, в степах жили друзі українців, а віроломні козаки „у змові з татарами” нападали на них.

З статті пані Худої складається враження, що українець – ледацюга, злодій, хабарник і різун. Останнє визначення часто застосовують польські шовіністи до учасників ОУН та УПА. Щось не добре в цьому „безкоштовному” сирі. 

11.07.2005 р.                                         Микола СИВИРИН